історія навчального закладу
Історія Паладь-Комарівецької гімназії
Школа була заснована в 1682 році, повна назва та характер якої на той час був: Паладьська реформатська початкова народна школа. Це не сьогоднішня будівля і не її місце. Нинішня школа є третім корпусом від 1682 року. Його першим вчителем був Міхай Дьондьоші (1682-1687). Місце на теперішню школу купила церква в 1750 році. Школа під окремим дахом будувалася з 1873 по 1875 рік.
Звіт за 1 січня 1826 року свідчить, що школа носить імена 55 осіб, але тільки один з них, Іштван Немеш Герцег, вмів писати, а решта мали лише хрестик замість підпису. Пояснюється це тим, що відвідування школи не було обов’язковим і що вчителю також платили батьки дітей, які навчалися в школі, тому було зручніше не відвідувати школу. Цього року Михай Рашкі був 17-м учителем церкви, закладу, який проіснував 144 роки, а читати й писати в селі вміли лише одиниці.
У 1833 році Шамуел Гюре був учителем, від якого збереглися щоденники, хоча ще не звичайні. На період 7 лютого 1833 р. навчався 51 учень — 40 хлопчиків і 11 дівчат. В той час вони ще вчилися читати, писати й рахувати. Відвідування школи було нерегулярним: навчався той, хто хотів і коли хотів. Учитель був дуже суворою людиною, тому наступного року було зараховано лише 6 хлопчиків, але щоденники показують, що до 1847 року в школі щороку навчалося в середньому 20 дітей.
З 1848 по 1854 рік щоденника не було, але це було повчання, бо збереглися записи, які свідчили про те, що навчання триває, а на шкільному подвір’ї пробурили колодязь і накрили сарай, що належав школі. Янош Паллаі (1854-1858) був дуже хорошим учителем, про що свідчать усі збережені документи, а також наступник Іштван Ковач (1858-1868), який мало дбав про школу і постійно ходив на полювання. Через незручності йому довелося залишити Паладь.
Даніель Балог (1868-1914) був одним із найвидатніших вчителів не лише реформатської церкви в Паладі, а й усієї єпархії Унгі. Тут він провів усе своє життя, понад 46 років, і його праця також була визнана людьми. Тут він і помер 2 грудня 1914 року. За його кар’єру кількість учнів коливалася від 80 до 120.
У 1903 році відкривається греко-католицька школа, в якій переписують-ся учні цієї конфесії. Анна Магда (1915-1916), перша жінка-вчителька Паладьської реформатської церкви. ЇЇ також обрали лише за відсутність вчителів-чоловіків через війну. У 1915 році кількість учнів становила 94 особи. Ілона Лаки стала тимчасовою вчителькою в 1917 році, оскільки була лише вчителькою другого курсу, не могла бути обрана звичайним учителем, а була працевлаштована до церкви через вакансії педагогічних кадрів.
1917-1918 воєнний навчальний рік починається з Марії Шіпош. Не закінчивши 1918-1919 навчальний рік, залишає вчителювати. Тож посада викладача знову стає вакантною. У післявоєнний час вчителя призначає не церква, а держава,та призначає його тимчасово. Імре Богаті – людина, яку держава призначила вчителем вперше за часи існування школи, але пропрацював тут лише чотири місяці.
Ґейза Оноді, автор шкільної хроніки, з 29 липня 1919 року став учителем-кантором реформатської парафії Паладі. У 1919-1920 навчальному році школа мала лише 5 класів, а в наступному навчальному році в школі було 6 класів, а в 1924 році – 7 класів. Хроніка показує, яким великим і ентузіазмом був Гейза Оноді в Паладі. Він вніс колорит у повсякденне життя села, заснував акторську групу, з якою давав численні вистави. У 1927-1928 навчальному році вже є 8 класів – 1 хлопчик і 2 дівчинки. 18 травня 1930 року пресвітерій реформатської церкви в Паладі задовольнив прохання Гейзи Оноді про призначення його директором, оскільки він також призначив другого вчителя Деже Патакі та з 1 вересня 1932 року Ержебет Комаромі.
У 1929-1930 навчальному році кількість учнів 81-8 класів. У зв’язку з нестачею класних кімнат та кількістю учнів Чопська інспекція посилаючись на відповідну постанову, поточне звичайне навчання замінить на чергове навчання, по черзі, до обіду та після обіду. Протягом наступних 2 шкільних років кількість учнів продовжувала зростати, хоча між 1933 і 1945 роками освіта була застопорена через воєнні ситуації.
У 1945 році було два класи з 25 учнями, у 1946-1948 роках директором став Тівадар Ортутай, у 1949 році – 4 класи з 71 дитиною, у 1948-1949 роках директором був Міклош Літак.
З 1 вересня 1949 року школа стала семикласною початковою, яку очолив Ласло Чачко, і продовжувала свою роботу до 1962 року. За збереженими даними, кількість дітей поступово збільшується, з 1962 по 1969 рік директором був Дьордь Токар. За ним пішов Бонавентура Мейсарош у 1969-1977 роках.
На початку 1970-х років, коли навчання велося вже в трьох будівлях, виникало все більше потреби в будівництві нової школи. За перспективним планом району, це мало б статися приблизно через 10 років. Навесні 1974 року членство в місцевому колгоспі вирішило розпочати будівництво за рахунок загальногосподарського господарства. Нова школа була розташована в найгарнішому місці села — саду Молнар, який було передано в серпні 1976 року. Двоповерховий, світлий, просторий будинок виходить на південний схід. Навчальний заклад оснащений відповідним обладнанням та технічним обладнанням, який міг прийняти дітей Паладькомарівці, Кішселменц та Галоч.
У 1970 - 1980 роки функціонувала вечірня школа для дорослих працівників, які не мали повної середньої освіти та бажали здобути повну середню освіту.
З 1977 по 1999 рік директором тодішньої восьмикласної загальноосвітньої школи була Катеріна Ткачук.
З 1999 по 2015 рік школа була під керівництвом Катерини Береш. У дев'ятикласній загальноосвітній школі І-ІІ ступенів навчалося близько 90-115 дітей.
З 2015 по 2021 рік посаду директора Паладь-Комарівецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів займала Тюнде Пекар. У зв’язку з розвитком територіальних громад з 16 березня 2021 року Паладь-Комарівецьку загальноосвітню школу І-ІІ ступенів було перейменовано на Паладь-Комарівецьку гімназію. Зараз тут працює 16 вчителів. Директором закладу з 26 січня 2021 року є Іболя Сакач. Наразі у 9-ти класах закладу навчаються 103 дитини.
