Паладь-Комарівці. Церква Різдва пр. Богородиці.
До об’єднання в 1943-му році Паладь та Коморовц були окремими населеними пунктами. З невідомих причин релігійна громада Паладь-Комарівців в переписі 1938-го та 1947-го року не зазначено, тому назва церкви між двома війнами та безпосередньо перед забороною Єпархії не відома.
В шематизмі 1821-го року церква згадується, як parochial antiqua (давня парафія), з чого можна зробити висновок, що церква побудована до створення в 1771 році Мукачівської Єпархії. В переписах релігійна громада Паладь згадується з 1792-го року, філія якої знаходилась в Паладь-Комарівцях.
В 1847-му році освятили нову, кам’яну церкву побудовану на заміну старої дерев’яної. Таким чином було змінено титул релігійної громади з євангелістської Святого Іоганна на Церкву Різдва пр. Богородиці (8 вересня).
З 1893-року дерев’яну парафію замінила нова, побудована з каменю. Сучасна парафія зведена на місці старої в 1995-2000 роках.
Загальна кількість парафіян становила в 1792-му році 105, в 1847-му 126 та в 1915-му 131 осіб. За період між двома світовими війнами та до заборони Єпархії інформація про кількість греко-католицької релігійної громади відсутня. До 2022-го року громада налічувала 150 вірян. Наразі ця цифра не змінилась та також становить 150 осіб.
В комуністичні часи церква не була передана православній церкві, що дозволило вірянам молитися приміщенні храму до 1977-г року. За документами, церкву зняли з реєстрації 31 жовтня 1977 р. Всі церковні речі були знищені, вціліли лише вівтарний образ, що перебув лихоліття в церкві в Сторожниці. Будівля була передана прикордонному загону для використання в якості спортзалу, але прикордонники ні разу з ним не скористались. Після повернення церкви в 1989-му році спочатку проводилась римо-католицька літургія, але завдяки відданості громади церкву було повернуто греко-католицькій Єпархії.
Того ж року церкву почали відновлювати, і 1 вересня 1990 р. храм уже діяв. Малярську роботу зробили Йосип Двояк та Олександр Береш, столярську – Бейла Донґої та Іван Донічку, а допомагала вся громада. Збереженням обряду село завдячує куратору Бейлі Мондоку.
Поки церкву не зареєстрували, як греко-католицьку, з 1990 по 1992 р. в ній служив римо-католицький священик Лайош Кароль.
1992 рік – офіційна реєстрація церкви.
Початок викладання катехизму в конфесійній школі припадає на 1806-й рік. В 1856-му в навчальному закладі викладав один кантор та навчалось 16 дітей.
Мова літургії з 1806-го по 1883-й рік угорська та русинська, з 1886-го тільки угорська.
Метричні записи, за даними шематизму 1847-го року ведуться з 1823-го року, а шематизму 1888-го з 1817-го. Сучасні метричні записи ведуться з 1994-го року.
Філії церкви між 1872 та 1947 рокам були: Галоч, Шишловц, Паладькоморовц, Сюрте, Кішселменц, Надьселменц, Порубка, Доборуска, Батфа, Чоп, Буро, Мочар, Ашвань, Радіч, Шаламон, Тейглаш, Сіренфалва та маєтки Ержебет, Будаї, Ясенчак і Радвіц.
За роки існування церква відносилась в 1792-му році до Ужгородської Єпархії, з 1847-го до тріанонських змін кордонів до Безовської Єпархії, після легалізації з 1996-го до Віноградівсько-Берегівської Єпархії, а з 2003-го по даний час до Берегівської Угорської Єпархії.
Перелік священнослужителів: Бедь Тіберій (1992-1994), Егреші Мікловш (1994-2000), Сюч Бейла (2000-2003), Товт Євген (2003-2011), Скоропадський Петро (з 2011-го року по сьогоднішній день).
Храмове свято присвячене Різдву пр. богородиці та відзначається щороку 8-го вересня.
Уроки з релігії відвідують 15 дітей.
Мова богослужінь угорська та українська.
Настоятель церкви: Скоропадський Пейтер Юрійович
