Ратівці, реформатська церква
Перша письмова згадка про Ратівці відноситься до 1263 року (відомі під назвами 'Rat', 'Rath', 'Raad'). Старша і більша частина села з XIV століття отримала назву 'Nagy Rat' (Великі Ратівці). У ХІІІ - XIV століттях землевласники заселяють переселенцями нову частину Ратівців - Малі Ратівці ('Kis Rat'). Нині Великі і Малі Ратівці є одним селом, чсельність населення якого перевищує 1300 мешканців.
В ХІІІ — XIV ст. землевласники заселяють переселенцями нову частину Ратовець — Малі Ратовці («Kis Rat»). Новоутворене село в XV ст. належало шляхетській родині Добо з Руського.
На початку XVII століття Малоратівецька реформатська громада вже існувала. В 1663-му році священиком в Малих Ратівцях призначено Мішкольці Іштвана.
Переслідування та страждання через анти-реформацію не оминуло і Ратівецьку громаду. У 1718-му році кам’яну церкву було повернуто католикам. Таким чином реформатська громада вимушена буда 68 років поспіль, аж до 1786-го року відвідувати Малогеївецьку реформатську церкву. Через тривалий час Малі Ратівці отримують королівський дозвіл на будівництво нової церкви. Спираючись на королівський указ Малоратівецька землевласниця, баронеса Арво Кручаї Крістіна визначила місце будівництва церкви.
13-го січня 1787-го року землевласники Будаї Каріташ та Марія, за невеличке відшкодування, передають земельну ділянку для парафії. Освячення церкви (яка мала окрему дерев’яну дзвіницю) відбулось вже в 1788-му році. Одночасно з церквою була побудована школа та парафіяльний дім.
У 1804-му році Унгське архідияконство, до якої входила і Малоратівецька парафія, переходить з Егерського єпископства до Сатмарського. У 1812-му році розпочато будівництво кам’яної вежі, яке було завершене тільки в 1823-му році. З 1852-го року по 1864-й рік побудована нова церква з новою парафією для молодого священика – Морваї Йожефа, який у свою чергу зініціював будівництво будинку для вчителя та нового приміщення школи.
Нова парафія була побудована в 1923-му році. Поскільки радянська влада силою забрала будівлю у 1951 році (виселивши родину священика), та повернено її було лише у 1992 року у жахливому стані, громада вирішила побудувати сучасну парафію у 1998 році. У 2010 році вже поселилася сюди сім’я священослужителя.
Неповний перелік священнослужителів: Мішкольці Іштван (1693), Бенч Йожеф (1787-1791), Балоці Ференц (1791-1793), Яноші Дьердь (1793-1801), Калан Янош (1801-1803), Казаі Ласло (1805-1808), Арваі Дьердь (1808-1815), Літераті Пал (1815-1823), Чома Бесерменьі Йожеф (1823-1828), Скароші Іштван (1829-1832), Цевек Міхаль (1832-1835), Генці Кароль (1835-1856), Кадаш Андраш (1856-1864), Морваі Йожеф (1864-1921), Варга Йожеф (1922-1925), Кемівеш Шандор (1925-1927), Генці Пал (1928-1933), Чомар Золтан (1934-1944), Генці Бейла (1944-1947), Штефан Міклош (1947-1997), Фодор Густав (1997-2002), Барта Жолт (2002-2007), Симкович Тіберій (з 2007 по сьогоднішній день).
Великий дзвін надписи не містить. На малому дзвоні є наступні надписи: «Öntötte Egry Ferenc Kisgejőcön 1928» (Відлив Егрі Ференц в Малих Геївцях 1928 року), «Isten dicsőségére öntötte a Kisráti református egyház hívei közadakozásából 1928-ban» (Відлито на славу Божу в 1928-му році з пожертвувань вірян Малоратівецької реформатської церкви), «Az élőket hívogatom, a holtakat elsíratom» (Живих я кличу, а мертвих оплакую).
На гармонії надпис „«Katkiewicz» Wien”.
Останній внутрішній та зовнішній ремонт церкви був проведений з 2009 року по 2011 рік.
Ратівецька реформатська громада налічує – 300 осіб.
Відвідуваність богослужінь у будні дні 20-30, в неділю 50-60 вірян.
Уроки з релігії відвідують 24 дітей.
Мова богослужінь: угорська.
