Сюрте, реформатська церква
Село Сюрте розташоване на рівнині вздовж залізничної колії Ужгород-Чоп. Населення угорське. Першим відомим власниками поселення був Матяш, син Бана Роланда, яких у свою чергу змінив рід Бехергрегорів (Bechergregor) та пізніше сім’я Сюрті з роду Бокша. У 1281-му роціІллеш, син Беел Келемена, село Сюрте продасть за 330марок, а вже у 1282-му році Дьердь та Йакаб з роду Бехергрегорів Чопські та Сюртівські землеволодіння продадуть Бохсу, Тамашу та та іншим братам. Нащадки роду Бокша, які тут поселились, змінило прізвище на Зріттеі (Zrittey). У 1408-му році шляхтичі Зріттеі отримають від короля Жігмонда родинний герб та стануть Рицарями Ордену Дракона.
В 1427-му році селянські господарства належали трьом землевласникам і були оподатковані від 38-ми порт. Разом із будинком шолтейса тоді в селі нараховувалось 40 домогосподарств. Це давало підстави вважати Сюрте найбільшим поселенням у околиці. В XVI ст. багато селянських господарств збідніли і стали кріпацькими. В 1567-му році було оподатковано 6 господарств, що володіли половинним наділом (портою), 8 — із четвертинним наділом. Наприкінці XVI ст. до села переселилися близько 30 нових селянських родин. У1599-му році в Сюрте нараховувалося уже 55 селянських господарств; тут знаходилися також дві садиби землевласників, костел, парафія і школа. Протягом XVII — на початку XVII століть із села виїхало понад 4/5 селянських родин. Дані за 1715-й рік зафіксували в селі лише 9 селянських господарств. У 1869 році до складу села входив присілок Kistéglás (Кіштийглаш).
Сюрте, завдяки близькому розташуванню до Ужгорода, дуже швидко засвоїв вчення нової реформованої релігії. У XV c. римо-католицьку парафію, до часів контрреформації, займали прихожани реформаторської віри. Про нелегку долу старої реформатської церкви свідчить надпис на дошці: «E prédikéló szék fundáltatott 1641-ben, megújíttatott 1714-ben, a templom újra építtetett 1730-ban» («Ця кафедра створена в 1641-му, оновлена в 1714-му, церква новозбудована в 1730-му»). Ця реліквія була частиною кафедри старої церкви. Головним організатором передачі церкви католикам у 1718-му році був барон Вечеі Ласло (Vécsey László).
З 1772-го року прихожани, що залишились без церкви, були афілійовані до Паладьівської церкви.
У 1812-му році Сюртівська громада відокремилась від Паладьської та за згодою намісницької ради, обласної та церковної влади, організувало навчання священнослужителів. Таким чином будівництво нової церкви знов стало актуальним. У 1816-му році, баронами Вечеї Ференц та Антал було визначено земельну ділянку для будівництва на окраїні тодішнього села. Саме будівництво розпочато тільки в 1822-му році, в роки служіння Ковач Мозеша, але з за неспроможності громади просувалось доволі повільно. Дах на будівлі церкви з’явиться тільки в 1864-му році, а завершення будівництва, вражаючого, з подвійною вежею божого храму на 250 прихожан, довелось чекати ще до 1898-го року.
Перелік священнослужителів: Ковач Мозеш (1812-1829), Черніцкі Дьердь (1829-1834), Чісар Мігаль (1834-1835), сіксаі Сабо Шамуел (1835-1870), Сабо Лайош (1870-1871), Сабо Ласло (1871-1879), Фурйес Іштван (1879-1888), Товт Йожеф (1888-1889), Пінковці Товт Лайош (1889-1923), Генчі Бейла (від 1923-го), Штефан Міклош (до 1996-го), Надь Іштван (до осені 1997-го), Фодор Густав (з 1997).
В церкві є три дзвони, один з яких( у лівій вежі) пошкоджений в части другої світової війни.
Будівля старої реформатської школи наразі слугує офісом та складом Закарпатського благодійного фонду «Доркас». Громаді з 1996-го року побудовано нову парафію.
Реформатська громада Сюрте налічує – 450 осіб (350 дорослих та 100 вірян віком до 18 років).
Відвідуваність богослужінь в неділю 60-70 вірян.
Уроки з релігії відвідують 35 дітей
Мова богослужінь: угорська.
Настоятель храму: Ковтюк Жолт Юлійович
