Релігійні споруди, розташовані на території Сюртівської територіальної громади

      Сучасне село Паладь-Комарівці утворене 1943 року шляхом об'єднання двох сіл Паладь і Комарівці, кожне з яких відоме у джерелах, принаймні, від XIV століття (і навіть раніше). Нині тут проживає понад вісім сотень мешканців, більшість яких є етнічними угорцями переважно реформатської віри.

        Населені пункти колишнього Ужанського комітату, Паладь і Комарівці, у 1943 році були поєднані, і таким чином утворилося сьогоднішнє село Паладь-Комарівці. Село Паладь наприкінці ХІІІ століття потрапило до володіння роду Аба. Майстра Яноша із роду Аба вже згадують як Паладьського, поселення століттями залишалося у власності родини. Парафія вже у 1334 році згадується у реєстрі папської десятини. У 1462 році згадується церква, названа в ім’я Святого Михаїла,  яка була розташована навпроти особняка Міхая Паладі. У другій половині XVI століття церква вже у користуванні реформатської конфесії. Після декількох ремонтних робіт у 1895 році було проведено велику реставрацію за проектом Отто Стегло. Останніми роками за підтримкою Фонду Ласло Телекі роботи навколо церкви були постійними, таким чином у 2006 році було повністю відновлено дзвіницю та зовнішній фасад, ґонтове покриття покрівлі, була проведена електрифікація дзвонів, а також розчистка настінних розписів.

      До об’єднання в 1943-му році Паладь та Коморовц були окремими населеними пунктами. З невідомих причин релігійна громада Паладь-Комарівців в переписі  1938-го та 1947-го року не зазначено, тому назва церкви між двома війнами та безпосередньо перед забороною Єпархії не відома.

      До 1945 р. жителі Палло відвідували парохіяльну греко-католицьку церкву в Матієвцях (нині Словаччина), а в селі була лише каркасна дерев’яна дзвіниця з одним дзвоном. З приходом радянської влади дзвіницю довелося перенести на цвинтар.

         Населеним пунктом Палло в ХІІІ столітті володіли представники роду Аба. З 1315-го року переходить у володіння Другет Филипа, як частина Невицьких та Ужгородських володінь. В середньовіччі постійно було частиною Невицьких володінь та мало спільну участь з іншими володіннями  Другетів та Гомонаїв.        Відповідно до постанови за номером 32740 від 8-го серпня 1786 року церква села Палло приєднана до церкви села Батфа. Церква ніколи не мала незалежного статусу. Тут була створена школа і для дітей села Батфа.

        Назва села Батфа з'явилося в грамоті вже в 1273 році, де згадується землевласник території на ім'я Феліцій.

             За даними письмових джерел XIII-го століття село Галоч (перша письмова згадка 1273 рік) було одним з давніх володінь знатної родини Аба. В 15-му ст. населений пункт вже належить сім`ї Гомонай-Другет, про що свідчить запис в податковому переписі 1427 року.

          За даними письмових джерел XIII-го століття село Галоч (перша письмова згадка 1273 рік) було одним з давніх володінь знатній родини Аба. В 15-му ст. населений пункт вже належить сім`ї Гомонай-Другет, про що свідчить запис в податковому переписі 1427 року.

        Вперше греко-католицька громада села Малі Геївці згадується в 1972-му році, як філія Коритнянської церкви. З 1947-го року є філіалом Ратівської церкви. Наразі значиться, як філія угорської греко-католицької громади Ужгорода.

         Перша згадка населеного пункту в 1394 році під назвою Geyeuch. Землевласник, уповноважений короля - Гейевці Рамацха. Місцевий ливарний цех засновано ще 1793 року Іштваном Ласло — землевласником з комітату Унґ.